А я даремно
Тебе чекала
І десь таємно
Надію плекала.
Я несвідомо
Всіх уникала,
То не вагомо,
Та я кохала.
А я щоденно
Кажу собі: «Їди!»,
Я нескінченно
Благаю: «Відпусти!».
Та все даремно,
Не слухає душа
І не скінчено
В мене їде війна.
Я ненавмисно,
Я маю почуття,
Які часом дійсно
Руйнують життя.
Так я даремно
Ще мрією живу,
Від усіх таємно
Тебе іще люблю.
