Без назви
Вона мені каже - облиш надію.
Вона мені каже, ну скільки можна
Оце безумство твоє дурнувате
Переливати з пустого в порожнє.
Скільки вже можна ночей не спати,
Пити й дивитись як ранок сходить.
Навряд чи зможеш ти відшукати
Того, хто не захотів приходить.
І ще багато чого повчально
Говорить, повторює раз дев'яносто.
А я мовчу, бо навряд чи зможу
Їй пояснити, що все так просто.
Що ця знайома і тривіальна,
І водночас невідома сила
Розбила всередині щось безжально
І на свободу мене відпустила.
