Сама я взя́ла в спадок рідну мову,
І цим горджу́сь усе своє́ життя,
І за́вжди ж бо веду́ про це розмову,
Не викину його я на сміття́!
А спадок цей для мене дуже цінний,
Цінніший за коштовності усі,
Для мене він усе життя незмінний
І рідний він в усій своїй красі.
Щаслива я і саме ним багата,
Ділю́ся ним і свя́то бережу,
Без нього у житті не мала б свята
Й на все життя його я збережу.
Горджу́ся тим, що в спадку солов’їна,
Зрікання не було ані на мить,
А з ним живе у серці й Україна,
Й за них обох душа мене болить.
Тому́ лелію їх, як немовляток,
Бо прагнуть їх, невинних, розтоптать.
Як їх нема – не милий і достаток,
Та й всіх прошу́ цей спадок шанувать.
18.04.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
ID: 974514
Не ми поча́ли цю війну,
Не ми бої́ поча́ли,
Не кличем в гості сатану,
Ординців не чекали.
Не ми запрагнули боїв,
ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ?
Чи УКРАЇНУ перейменували,
Що нам менору вже подарували?
То ж на МАЙДАНІ вже горить яскраво,
Але не пише: «УКРАЇНІ СЛАВА!».
Не про любов на часі є писати,
Не про кохання світу голосить,
Та хочу Вам єдине я сказати,
Вкраїна-ненька буде вічно жить!
Comments(0)