Біле тіло розливалось в сірині
Біле тіло розливалось в сірині
і наповнювало білістю весь простір.
Дивний гість стояв в моїм вікні,
але ж наче не чекала гостя.
Розчинявся простір перед нами,
всі слова розвіялись вітрами.
Хтось для мене ніс нову весну
зібрану в пелюсточку тремтячу.
І в той час (коли ще я не сплю)
огорнув любов’ю у додачу.
Я тепер довіку не засну,
кожну ніч стрічатиму весну.