Брань
Йде
брань
зла і добра.
Ми — в ній.
Та на чиїй стороні?
Сплю? Зло.
Собі? Теж.
Побоїща тло
не відає меж.
Обивательство — сон.
Егоїзм — твань.
Бездуховність — скон.
Людство, повстань!
Час поєднатись у мирі народам.
Кроткими стати чванливим і гордим,
подобрішати злим, жорстоким і нетерпливим.
Якщо хочете жити — немає альтернативи!
Зло перетворюється на тайфуни, землетруси і повені.
До атаки у спину краще б бути готовими.
Як листя посохле парламенти,
інфраструктури й електростанції,
коли світ, те й дивися, навпіл зламається
і вісім мільярдів злетять у повітря, мов Хіросима чи Нагасакі.
Чи реальна загибель людства у катаклізмах? Ще б паки!
Земля — пастка для сліпих кошенят.
Як потрапив сюди, не відіграєш назад.
Перемогти зло — чи загинути. Під покровом Цариці
саму смерть подолати — чи зламатись, скоритися,
стати привидом зáживо,
плисти за мейнстримом наóсліп,
вкритися мертвих релігійних традицій коростою.
Земля — місце великої перемоги.
Різні бувають часи і дороги,
але суть в тому, щоби добром у собі подужати зло,
щоб воно зникло, і люди сказали між себе:
"Його ніколи і не було".
