брехня
Зруйнувати дитину так легко,
Її крихітне серце і руки в крові,
Вона дивиться в бите люстерко,
А позаду - залізні окови.
Та вони не якогось маніяка
Чи лихої бабці із казки Яга,
То звичайна матір двояка,
Що на шиї дитини висить мов тягар.
Ти ще зовсім в житті не тямиш,
Каже матір, тримаючи пляшку,
Але чом же ти, хвойда, гарлаєш
На маленьку худу бідолажку?
Нащо вивела ти на світ,
Ту дитину, що терпить тепер усі муки?
Ти її найстрашніший гніт,
Що лягає на дитячі малі руки.
