Бурлака
Ой бурлака молоденький
На чужу чужину
Вийшов слави залучати,
А ліг в домовину…
Він з надіями святими
Вийшов рано з дому,
І прослалась довга стежка
Йому, молодому.
Ой прослалась довга стежка,
Стежка непробита
І колючими тернами
Аж до краю вкрита.
Він пройти її всю думав,
З неї не звернути,
А навіки в домовині
Довелось заснути.
І сховала домовина
Горді поривання,
Всі надії молодії,
Всі його бажання.
І не друзі, а чужії
На чужій чужбині
Понесли його в дубовій
Вбогій домовині.
Не гукнули самопали,
Ані гаківниці,
Як несли його ховати
У новій світлиці.
Не гукнули, як бувало,
Голосні гармати,
Як поклали молодого
В новій хаті спати.
Не лунала його слава
Скрізь по Україні,
І його забули люди
В темній домовині…
1882
