Бувальщина (І таке трапляється…)
В сніжки бавились хлоп’ята
Володя і Толя.
Только ховавсь від ударів
За стовбур тополі.
Та попала ненароком
Сніжка прямо в личко.
Покрасніли ніс і очко
Покрасніла й щічка.
Те вгледіла Толі мама,
Сильно розгнівилась
Враз прибігла до сусідів
За серце схватилась.
- «Ви із нашого синочка
Зробили каліку
Тепер його годувати
Будете довіку.»
Хапа дитя за рукав
Тягне до лікарні
І будь-які умовляння
Тут були вже марні.
Ставить мати спершу Толі
Отаку задачу:
- «Якщо літери покажуть
Кажи, що не бачу.»
Окуліст оглянув хлопця
Подивився око
І розгадав стратегію
Мамину глибоку.
Щоби краще визначати
У дитини ваду
Запитує: -«Бачиш букву
І з якого ряду?»
Але Толя пам’ятає
Мамину науку
І чітко відповідає:
- «Я не бачу букву.»
Лікар пильно подивився –
Хитрує хлопчина
І надалі поступає
Отаким він чином:
Ловить муху на вікні
Одним рухом, спритно,
- «Що це?» – раптом запитує
- «Муха, що не видно?»
Сказав мамі окуліст:
- «Ви – любляча мати,
Та синочка ви не вчіть
Змалечку брехати.»
