"чи забуду колись..."
чи забуду колись
як вогонь пійманий на гарячому
винувато лижеться
як сполохана вода розмиває своє ж лице
як прозріння собі вистукує костуром шлях
чи забуду колись
як формується сузір’я звіра
з іклом молодого місяця
як замітає вітер сліди відлітання
як в дитинний словник вростають
тіні завчених фраз
чи забуду колись всі неточні слова свої
мов ріка забуває шепіт дощів по плесу
мов нехтує вогонь іскри вигаслі у падінні
чи забуду їх — до чистоти болю
бо той — дослівний
31.07.22
