Діти мої
Життя іде, тече, летить,
Хворіють доньки, син чекає.
Як серце матері болить
Ніхто з дітей цього не знає.
Не треба знати їм цього,
Нехай живуть, життю радіють.
Вони – цвіт серденька мого,
Про долю їм щасливу мрію.
До них я сонце прихилю,
У спрагу їм джерельцем стану.
Я так дітей своїх люблю,
Що зірку їм з небес дістану.
І діти є, й онук вже є.
О, Боже, я така багата!
Тож стукай, серденько моє,
Життя нехай здається святом!
