Дон Кіхоти і млини-вітряки
Дон Кіхоти і млини-вітряки
Вибираються до наступного герцю:
Латають лопатей щити
У формі видовжених трапецій,
І підшивають старі латки по серцю,
Які ще ти
Посипав сумішшю лікувальних трав та спецій…
і доточують списів вістряки –
ось вже стерлись
точильні камені. І на черзі
пороти життя на куці відтинки!
Бо у безвихідь вперлись.
Вибиратись з черва
Своєї мушлі-хатинки,
Збирати поміж свині перли.
Збивати зі стін кусні старого тинку
З фресками перверзій,
та спершу
перед поєдинком
келішок «Медової з перцем».
Бо кожен в час такої зупинки
опиняється з собою наодинці -
І тут зайва хоробрість не завадить.
Ми мов у сиротинці
Покинуті дітлахи. Принесені в жертву.
Як ягнята, що мають вади,
Он нашорошив вуха пес на нечутні герці:
Озирнись,
може, востаннє на ті вулички, ті дахи.
Бо нас завтра, мабуть,
вже поїдатимуть черви,
А душі-птахи,
сполохано зірвуться вгору, налякані стервом.
Щось невблаганно суне на нас, ще яку годинку
І, зрештою, воно уявниться в одній із версій
Ймовірного розвитку подій.
Наговорились. Переходимо до дій.
Зітхнемо, недбало перехрестимось,
від сорому не підіймаючи очей.
Ми покінчили з теоретичними тестами,
тепер нас очікує оцей
кривавий практикум.
А все краще, ніж Персей,
Торгуючий медузами, по клаптику
Продає на сувеніри свій звитяг. В музей
Людської слабкості.
Це не притаманне нам. Не тої якості клей
Сполучує наші тіла і душі.
Що ж, Доле, виводь нас на свій дисплей!
І хай ворог нас в атаці не спинить і в обороні не зрушить!
