Дрібниці. 6#191
дрібницями,
як гострими уламками
різнокольорового скла
ти залишилась
на моїй мʼятій памʼяті
(постілі).
я ворочаюсь ночами,
від кошмарів болючих,
при світлі,
від тління воскових фігур,
тьмяному
нові шрами,
якось інакше кровоточать
на моєму тлі.
роздратовані,
збуджені,
вологі,
хвилями,
як взаємним настроєм
колективно несвідомим,
знаками,
іншим гітарним боєм.
знаєш…
ти все знаєш…
окрім осаду, опадів, опіків, почерків, признаків, виправлень, вибачень, вивільнень
- на ви, будь ласка,
і продовжуйте!
ем…виспатись,
лише би виспатись…
- на ви, так на ви! так би з самого початку…
ви ж окрім ви, більше нічого не маєте.
дрібниці ви.
ви брудний пісок чорного моря.
дрібниця, все добре.
ви дріб поміж іксом і ігреком.
ви константа.
ви презент контініус?
чи не так, ви?
я щиро на тому не знаюсь,
але скло ніби зроблено з піску,
під жаром і тиском,
якщо ще додати холодний метал буде:
дзеркало!
розбите
дрібницями
уламками
колкими
шипами
голками
мурашками
важкі ви.
важкі.
