Глибока ніч
Стих вітер буйний, тихше й тихше,
лиш ніжно пестить як рукою.
Білих, сніжно-білих квітів
і гойдає в танці своїм.
А за кручами густими,
де лине пісня солов'я.
Багряним світлом осідає,
захід сонця у Дніпра.
Тиха ніч над небокраєм,
шепіт дрімлючих дерев.
І сниться їм як понад гаєм,
все квітне рясно й оживає.
Хтось колискову напіває,
бринить струна, на кобзі грає.
Про цвіт дерев, про ясний день,
про те як вітер десь гуляє.
І серцю мило, мило стало
Душа мліє і співає.
А на дворі глибока ніч,
чарівністю все увінчала.
Зірки невпинно мерехтять,
поснуло все, звірята сплять.
І ти іди мій любий друже,
до світання спочивать.
