Гонитва жагою розлита
Гонитва жагою розлита
На шкіру свинцеву мою,
І слово, що госте, мов бритва
З грудей я своїх дістаю.
Безодня накрила брезентом
звикання коктейлем малини,
рубцевим зали́шила шербетом
минуле морозної днини.
Гонитва жагою розлита
на подерті шматочки паперу.
Улюблена стара касета –
Бальзам твоїм хитким нервам.
Гонитва жагою звикання
Окреслює тишу прийдешню.
У відповідь – розчарування,
а в серці смуток тутешній.
Минає незначна та відвага,
і холод, залишивши слід
відбитком на кухлі зневага
перетворилась на мідь.
Безодня торкається краю,
Встеляє жагою гонитви
У пошуках зниклого раю:
Шляхи до мети давно змиті.
Змиті кордони між нами –
Відстань лишилася тінню.
Сум викликає звикання
І розповзається лінню.
Смак й аромат – плодоносить.
Просиш шматочок лукаво
Ще раз вкусити, бо мало
І виникає забава –
плоду солодкого ваба…
Хай до небес при підносить
радість дифузно-цікаву.
