І, як тверде каміння, кожен з нас
І, як тверде каміння, кожен з нас
витверджує себе у плині часу,
і забуває врешті-решт той час,
й наповнює життям всесвітню чашу.
І поза часом нидіти недвижно
є неможливістю незламною повік,
бо на деревах спіють спілі вишні,
які вже раз перецвіли торік.
І ти, як камінь витверджений часом,
у часі вже не згубиш власний лік,
бо ти лише шукаєш свій оазис,
і з головою поринаєш у потік.