К.Марло В.Шекспір Сонет 141

Очима я люблю, а може й ні,

Не знаю... Тільки серцем та душею

Тебе обожнюю... Секрет в борні -

Все від любові, прагне жити - з нею...

Як чую голос твій, не треба слів,

Увесь назавжди в мрій порину квіти,

У таємничість зоряних умів,

Що вчила, вчить терпіти і любити.

Не переконливий для серця, так,

Світ безбережжя - вигадка мрій вища...

Подібних до мужчини, Бог - мастак

Зробив слабкими, дав життя.., - навіщо...

В нещасті пекло я сприйму, снів край,

Бо ти мій гріх і ти мій вічний рай.