К.Марло В.Шекспір Сонет 141
Очима я люблю, а може й ні,
Не знаю... Тільки серцем та душею
Тебе обожнюю... Секрет в борні -
Все від любові, прагне жити - з нею...
Як чую голос твій, не треба слів,
Увесь назавжди в мрій порину квіти,
У таємничість зоряних умів,
Що вчила, вчить терпіти і любити.
Не переконливий для серця, так,
Світ безбережжя - вигадка мрій вища...
Подібних до мужчини, Бог - мастак
Зробив слабкими, дав життя.., - навіщо...
В нещасті пекло я сприйму, снів край,
Бо ти мій гріх і ти мій вічний рай.