Хай буде так
Хай буде так, не милуй - хоч прости.
І нині, й повсякчас, на віки вічні -
не позбавляй мене цієї дивної мети.
Дивитись в очі тих, кого зустрів.
Кого - ти знаєш! - так ненеприпустимо мало!
Ділити з ними мрії, хліб та сни.
Вбачати святість в вікнах і зірках,
в бінарних кодах і в розмовах по дорозі,
а раптом - в ночі, де є тільки я і страх.
І коли час на сни, котрі без снів,
Що йде, скрадаючись і сіючи тривогу -
Прости мене за всіх, хто мене не простив.
І за мене самого, бо не зможу.
