Хресна Дорога Марії
Стація 6
Вероніка подає Ісусові хустину
Він далі йшов святим шялхом,
Крізь терня й Хресную Дорогу.
Обпльований,побитий злом.
Ніхто не йшов на допомогу.
Роздавлений людським гріхом
Ніс в серці біль,печаль й тривогу,
Але не здався під хрестом
Сповяняв Святую волю Божу.
Святе Господнеє Лице,
Кров з потом й пилом покривала,
Було побите,мов чуже,
Та Ласка Божа в Нім сіяла.
В очах цвіла свята любов,
Що всіх за вчинки злі прощала.
А з під тернового вінця
Багляна кров вже виступала.
В собі відчула я любов,
Святу любов,що воскрешала.
І прагнула обтерти кров
Ісус Сина,що стікала.
Не хтіла слухать заборон,
Його б слізьми пообмивала.
Лише б обтерла і полон
Багряна кров вже виступала.
Мабуть,бужання на лиці
Моєму думка зголосила,
І Вероніка на бігці
Хустиною Христа обтерла.
Він був побитий У вінці
Терновім й кров Його вкривала.
А як обтерла,на платці
Його відбиток огладяла.
Зраділа я,що знов краса
Обличчя Бога освітила.
Він зрозумів,що з Ним йду я
Я його мати,Він Дитина
Коли ж терпить душа твоя,
Прийди до Мене чи До Сина
В кожнім хто терпить Лик Христа,
Й душа його теж хрест носила.
Як терпить хтось й несе вінця
Тернового,мов сиротина.
Прийміть любові посланця,
Хай Вероніка вас підійме.
Обітре сльози із лиця,
З любовю у душі прилине.
Згадай про мене,я ж твоя
Йдля тебе Мати,як для сина
Стація 7
Ісус 2 раз раадє під хрестом
Паде раз й другий під хрестом,
Моя знеможена Дитина.
Поборена підступним злом,
А я зомліла в цю хвилину.
Син був знесилений ярмом,
Котрий Йому клала людина.
Своєїм переступом й гріхом,
Його що тягне в домовину
Терпіння згіркло полином,
Кололо серце щохвилини.
Я стала білим полотном.
Примліла Час мов вічність лине.
Чи підійметься із хрестом?
Чи сил Йому піднятись стане?
Я би підбігла й мій покров,
Йому хоч затулив би рани.
Я би несла Його з хрестом,
Я би взяла Його на руки
І біль напевне б відійшов,
І ті що віддали на муки
Я знаю Він не мій лиш Син,
Але й Син Божий,розумію
Але ж в знемозі мало сил
Його ж пітримать не зумію.
Прошу у Тебе,Боже ,сил
Прошу Тебе,як лиш умію
Його з падіння підійми
Піду з НиМ далі не зомлію
Штовхає лютая юрба,
Ногами копає й збиває
Що серце ріжуть без ножа
Й словами підлими вбивають.
Злість світу злобная юрба
Взяла на себе й проклинає
Того,що лікував серця
Що їхніх мертвих воскрешає
Яка гріховна сліпота
їх розум й серце половина!
Я з ними йшла,немов мертва
Там йшов мій Син,я з ним терпіла
