Хресна Дорога Марії
Стація 8
Ісус потішає єрусалимських жінок
Ненависть люта у очах
Людей тих,що бажав прозріння.
Штовхання,злоба,хижий страх,
Обмови,сміх з мого падіння.
Одержав не лиш біль в словах,
Знесилений хрестем спасіння.
Все тіло збите у синцях,
Ось від людей благодарення
Хоч ніс за них свого хреста
Й безсило падав на каміння,
В серцях не було свівчуття,
В їх душах наче бачив тління.
Й здавалось,вже людей нема,
Лише озлоблені створіння,
Але назустріч йде юба
Жінок з дітьми,плач й голосіння.
З дітьми до мене підійшли,
Щоб їм я дав благословіння.
Миле мені їх співчуття,
У їх серцях не було тління.
У них сильна любов була,
Та,що з небесного коріння.
Вона сильніша від сил зла,
Вона з правдивого насіння.
В їх душах квітне доброта,
Живуть в надії на спасіння.
І вірять,що їх дітвора
Досягне неба й воскресіння.
Благословить хрестом рука
Маленькі Божії творіння.
Кажу жінкам такі слова
Плачте за людські покоління
В серцях,щоб злоба не жила,
В собі,щоб Бога не вбивала.
Й моліться,щоби дітвора
Колись як вояки не стала
Вчіть їх любові й співчуття,
Вчіть їх покори й розуміння,
Щоби колись їхня душа
Із тління перейшла в нетління.
В святую вічність перейшла,
Там,де небес святе світіння.
Туди,де вже не буде зла,
Туди,де вічності цвітіння.
Моліться ж за своїх діток,
Молитви ж матері священні.
Вчіть ви своїх синів й дочок
Любові,віри та смиренню.
Стація 9
Ісус 3 падає під христом
Втретє паду я під хрестом,
Не можу вже його я нести.
Роздавлений людським я злом,
Терплю тяжкі тілесні страсті
Людським знесилений гріхом,
Той,що веде мене до страти.
В душі біль гіркне полином,
Знаю,вже скоро помирати.
Лежу,придавлений хрестом,
Під тягарем не можу встати,
Та воїн бє мене кнутом,
Вставай кричить Досить ледати!
Кричить обурена юрба
Вставай,вже близько місце страти
Ось-ось Голгофа вже гора
Туди б дійти,щоби не впасти.
А серця в грудях завмира,
Вогнем печуть всі мої рани.
Й Дорога Хресна добіга
Свого кінця,вже смерть настане.
Яка нестерпна чорнота,
В людських серцях,мов ніч блукає.
В тріумфі хижий сатана
Моєї смерті вже чекає.
А біль тернового вінця
Мене неначебто зїдає
Й біль правого мого плеча
Болить нестерпно докучає.
З вінця кров плине до лиця
Й вуста засохлі обмиває.
Впав на каміння,лиш земля
Мене не ранить й не штовхає.
Ще б мить,й піднявсь би я хреста,
Та,що ж у мене сил немає.
Піднятись,бо його вага,
Мене мов пресом придавляє.
Юрба кричить до вояка
Хай встане й тут не помирає,
Вже недалеко та гора,
Хай йде до неї,шкандибає
Рука лихого вояка
Мені підвестись помагає.
Знову беру свого хреста,
З ним підіймаюсь і ступаю
Переді мною вже гора
На мене з сумом споглядає.
Вже наді мною вороням
Смерть чорним вороном кружляє
Стація 10
Ісус на Голгофі оголений і жовчю напоєний
Ось і Голгофа,мов стіна,
На мене з смутком споглядає.
Спяніла без вина юрба,
Із Мене одяг мій знімає.
На мені ж смужки з полотна,
Ті що хоч сором прикривають.
Й кільце тернового вінця
Мене ще й жовчю напувають.
А я оголений стою,
Добро ж моє не помятають,
Ні проповідей,ні дива.
Хреста до мене приміряють.
Яка нестерпна чорнота
У їх серцях,не помічають
Того,що вони в сітях зла
Мене ж злочинцем називають.
Ненавидять свого Творця
І Сина Бога зневажають.
Адже за них несу хреста,
Вони ж ще й муки добавляють.
Та чашу мук спю я до дна,
Нехай злочинцем називаютьь.
Всі їм порбачу я сповна,
Не мають віри та блукають.
Блукають в серці у собі,
Де Бог,де ворог вже й не знають.
Варраву вибрали в злобі,
Хреста мені вже приміряють
Для мене хрест,мов трон царя,
Це відкуп грішної людини.
Адже за них всіх згину я,
Щоб вони в пеклі не горіли.
Який величний тріумф зла,
На смерть добра воно чекає.
Люди у термляві гріха,
Любов у їх серцях вмирає
В мені ж любов моя жива,
І смерть мене вже не лякає.
Вона-лиш брама в небеса,
Її грішний люд приймаю.
Стація 11
Ісуса прибивають до хреста
Мене прибили до хреста,
Безжально в злобі розпинають.
Кричить здичілая юрба,
Наче злочинця убивають.
Ті що для них чинив дива,
Лише на смерть мою чекають.
Притчі забули і слова,
Про Царство Боже забувають.
Забули всі мої слова,
Й мене у злобі забувають.
І зовсім скоро згину я,
Вони ж час смерті наближають.
Мені вже принесли хреста,
За руки й ноги прибивають.
І кров стікає пресвята,
Вони її не помічають.
Але за них ллється вона,
За них я на хресті конаю.
Та у очах їх відблиск зла,
Вбють як злочинця мене,знаю.
Бо ж милосердя в них нема,
Безжально прибивають руки.
В їх душах править сатана,
Мене ж мордують хрестні муки.
Прибили й ноги до хреста,
Щоб їх не вів у Царство Правди.
Миліш всьго для них брехня,
Їм ніч,мов день,й злоби не бране.
Вдягли ж тернового вінця
Й наче з царя з мене глузують
Для них відкрию небеса,
Вони ж мені вже смерть готують.
Сміються начебто зцаря
Мене злословлять й обмовляють.
Знають,що скоро смерть моя,
Скоріш убить мене бажають.
Вбити за ціль святу добра,
За те,що їх звільняв з розпуки.
Мене прибили до хреста,
Віддали на жорстокі муки.
Забули про чуда й дива
Й Осанна-як мені кричали.
Тепер в їх серці сатана,
Від нього ж хрест мені прийянли.
Вже до хреста прибитий я,
Й над головами всіх підняли
Голгофа плаче лиш одна,
Бо люди Бога розіпляли
