Хресна Дорога Ненародженої Дитини
Стація 7
Коли досліджую Христе,
Твій біль від другого падіння,
В думках я бачу мами тінь,
Що хоче смерті моєї й тління.
Для неї я одна з проблем,
Це не життя я животіння.
У голові думок гарем,
Веде й до божевілля,
Вона знов глушить совість й тінь
Гріха,її знов огортає
Їй в небо подивитись лінь,
Щоб в мені Бога не пізнає,
Що не людина,каже знов,
Як не людина?Я ж дитина.
Що не дитина ембріон окова
Її в її проблемах лиш я винна.
Її мама моя дитям було,
В своєї матері під серцем.
Тепер під серцем в неї я
Для неї я мов хрін із перцем.
Хоче украсть в мене життя,
Мене вона готова вбити.
Жінки,згадайте своїх мам,
Як би ж і вас хотіли вбити
Стація 8
Плач над собою те над власними дітей
Ісус чи чують ці слова мами,
Але чи чують ці слова мами,
Ті що в утробі діточок вбивають?
І моя мама знизує плачами,
Її на мене в злобі також
Та чи на світ просились мамами,
Віті,яких ти підло убиваєш.
Ми б в небесах ангелами були,
З небес на землю нас батьки взивають,
А як приходили у утробі ми,
Немов непотріб в собі у утробі ми,
Немов непотріб в собі убивають,
У чому ж провинились ми мами,
З неюес на землю нас батьки взивають
А як приходили у утробі ми,
Немов непотріб в собі убивають,
У чому ж провинились ми мами,
Що Бог почув воли клич й послав в дорогу,
Що в вашім тім оселись ми,
Що Він на радість дав нас,в допомогу.
Бо скоро молоді промчать поки,
І сивина обілить ваші скроні.
Згадається про вбивство ви свої
Її будете теж ви спрагененні любові
Її будете безпоратні як і ми,
Хвороби мов іржа зїдають сили,
Ох,як би зараз прислужились ми,
Ті дітки мамо,яких ви убили,
Не треба мамо знизувать плечима,
Чим тобі моя мамо не вгодила,
Чим гірший від отих,що вже жили,
Не хочу я туди,де мрак могили