ХВИЛЯ Й КОРОЛЕВА-НІЧ
Була́ такою хвиля уночі,
Вона над водним плесом здійсняла́ся,
Скупався місяць у такій красі,
Його цілунку, звісно, віддала́ся.
В обіймах ночі місяць і вона,
Її вуаль розкрив красиво вітер,
Підда́лась їм тепер вона сповна́,
Й розсипала краплина, наче квіти.
Все водне плесо стихло в тую мить,
На ту красу лиш мовчки споглядало,
Краплина кожна зорями блищить,
Все від краси аж подих тамувало.
Ця ніжна хвиля з віялом-хвостом
У зоряному сяйві вся іскриться,
Красиве розпускання і підйом,
В обі́йми вітру легко віддається.
Така краса бува серед води,
Так дивовижно хвиля виринає,
Та через мить збере́ свої́ сліди,
Свій пишний хвіст і стрази заховає.
Красива хвиля й королева-ніч,
Не кожному це бачити тала́нить,
Зустрілись серед пле́са віч-на ві́ч…
Така краса чарує і дурманить.
14.01.2022 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022
Свідоцтво про публікацію №122011407787
