Квітка кохання
Я квітну у коханні навесні,
Кричу у полі квітів осяйному;
Її я подих чую на спині—
Сміюся, забуваючи про втому.
А час іде, і в сонячному сяйві
У життя-море далечінь пливу.
Я не тону: кудрі мої русяві
Тримає її серце на плаву.
Та повертається художниця-майстриня.
Вона чекає серед мокрих лав,
Коли закриється у тілі тепла скриня
І стане полотном між жовтих трав.
Не встигла осінь, та її сестричка
Приймає гостів зморених усіх.
Тримає вже путами миле личко
Й тремтливий вогник в серцях самітніх.
10.03.2023 р.
@Alisa Vakula
