Коли людина не байдужа
Далеко десь далеко,
Життя інше вирує,
Живуть люди в достатку,
Нічого не бракує.
Для них усі комфорти,
Інакше і не знають,
Цілий рік курорти,
І все одно страждають.
Є вищі ще над ними,
Що зверхньо позирають,
Для них можливо все,
Та теж, як всі вмирають.
Багатство, влада, слава,
Їм завжди цього мало,
А старість у думках,
Чого ще бракувало.
Далеко десь далеко,
Краще б були птицями,
Живуть люди в трущобах,
З засмученими лицями.
Живуть і просять в Бога,
Щоб дав їм ще сили,
І дякують за те,
Що день якось прожили.
Вода для них розкіш,
Про що тут говорити,
Основне завдання вижити,
Велике бажання жити.
Такі різні світи,
Усі на одній Землі,
Здається, що далекі,
Та все-таки близькі.
Не буду я про справедливість,
Її не було і не має,
Тому не правильно буде,
Коли людина нарікає.
Є вища цінність над усім,
Не кожен знає чи цінує,
Вона лікує світ в котрім,
Жорстокість й егоїзм панує.
Не всі про неї ще забули,
І це так сильно надихає,
Коли людина не байдужа,
Коли людина серце має.
