Коли їх розкусиш

А яблука терпкі-терпкі

На малій кисличці,

Хоч позолотив їх серпень,

Ніби й гарні з виду.

Але тверді, немов камінь,

Що і не вкусити.

Так і люди теж бувають

Гарні та вродливі.

Та холодне мають серце,

Темну черству душу.

Хочеться втекти далеко,

Коли їх "розкусиш".

2016 р.


2017-09-17

Comments(0)

Similar poems of author

Зоряне кохання

Із зірками поміж хмар

Та донизу погляда,
Де у річечці вода.

Бачить личко своє срібне

І подружок - ясних зірок

Сяють золотії очі,

Про кохання все шепочуть.

Continue reading...
98
0

А слів не треба

Ті почуття, що про кохання?

Але я знаю, слів не треба,

Лише поглянути на тебе

І ти в очах моїх читаєш

Все, що тобі сказати маю.

2017 р.

Continue reading...
127
0

Горобинове намисто

Достигає край воріт,

Свої кетяги додолу

Нахиляє від ваги.

Сонцем лагідним зігріті

Багряніють ягідки,

Теплим дощиком умиті,

Continue reading...
92
0