“Коло тебенько я — дивись!”

Коло тебенько я — дивись!

Ходять хмари нехмарним небом,

По воді сон зорі повивсь

Біля тебенько, коло тебе.

Зірно каже собі про дощ,

Про краплину малу на ньому,

Про чорнобил і нехворощ,

І дорогу — назад додому.

Бо додому воно завжди:

Полину і сльозі — додому.

Сніг іде. Голубінь з ожин.

І морозик цвіте по-свому.

Коло тебенько я — за всіх.

А як ні — за одне лиш небо…

Збився з ніг золотий поріг

Біля тебенько, коло тебе.

1976