Крила
Ти зайшла і вимкнула світло
Легким рухом вікно відкрила
На питання моє "Навіщо?"
Собі в келих вина налила
Запитала "Боїшся вітру ?
Не бійся — є у нас крила"...
Голос лився крізь місячне світло
У вікні силуетом тіла
Мовчки ніжно взяла за руку
І ступила на підвіконня
А навколо так тихо — ні звуку
Тільки сміху твого відголоння
Ми летіли до хмар, як птахи
Для нас в небі було спасіння
Та забракло лиш пари змахів
Подолати силу тяжіння
9.5.16
