Крила
... а вона таки була чужою
невагомо обіймали крила
небеса дощами омивали
і земля стодзвонами тужила
їй було нестерпно без ілюзій
світ без мрій - холодний і гранітний
вона щиро прагнула до світла
там, де світло - м'яко, ніжно, щиро...
їй би крила заховати в одяг
щоб ніхто не бачив, як літати
жити від роботи до роботи
і про шлях до казки забувати
їй би купувати свіжі фрукти
молоком домашнім лікуватись
а вона - вплітала стрічку в крила
а вона - польотів не лякалась...
