Кріпацтво духа
Чи зникло кріпацтво?..
Нікуди не зникло.
Кріпацтво — сон і побут ситий.
Кріпацтво — хижість, страх, гординя.
Ми в кайданáх живем понині,
спимо, їмо і несемо
навколо себе лиш розруху.
І через дії всі одно
просвічує — біднóта духа.
Немає духа, ані волі!
Се гірше, ніж скоритись долі.
Се жити, без знання чому,
навіщо жити. І до того,
се жити вкупі самому,
се жити з кимсь, та одиноко...
Не до такого життя ми народжені,
щоб ходити стежинами хтивими, ложними.
Обивательство — ідеал для приречених зомбі.
Трусонув би кубло обивательське хтó би,
щоби серед навколишніх злих катастроф
пробудилась у серці не лють, а любов!
Любов до людей... Подивіться довкола:
скільки спитих, нещасних, безпомічних, хворих,
скільки горя людського... Чи ж не на тоє
ми народжені, щоби зціляти любов'ю?..
Я ішов по землі — як тоді, так тепер.
Бачив різне: і горе, і радість, і гнів.
Та не бачив я злих чи недобрих людей —
лиш багато таких,
що живуть уві сні.
