Кури та ластівка

«Біга, як курка з яйцем»

«Куд-куд-кудак! куд-куд-кудак!

Яєчко я знесла гарненьке:

Нехай іде та дивиться усяк,

Яке воно у мене чепурненьке.

Куд-куд-кудак! сюди ідіть!» —

Так Глиняста з хліва кричить.

Рід курячий на те репетування

Із бур’янів,

Із смітників

Збирається, щоб курчине придбання

Побачити, сокоче й сокотить,

Аж зирк — тут Ластівка сидить,

На сонечку моторна чепуриться,

На диво ж те й не думає дивиться.

«А ти сидиш? Оце!..

Чом не летиш дивитись на яйце?

Ти глянь — яке!» — «Та годі сокотіти! —

Говорить Ластівка.—Чого ще там глядіти?

Хіба вже я не бачила яєць?

Сама несла й виводила я діти

І вам скажу я навпростець:

Ви галас любите чинити

Із кожного яйця свого

І дивом робите його,

Мо’в річ зробили превелику,

Яєць же на світі без ліку,

Бо яйця кожен птах собі несе,

І найдурніший зробить се».

Омельку, братіку! от як тебе почую,

Як кажеш про свої великії діла,—

Так і згадаю Курку навісную,

Що і вона своє яйце знесла…

1896