Курличе в небі журавель самотньо
Курличе в небі журавель самотньо,
Затамувало подих сонце золоте.
А під вуаллю ночі вже законно
Розкішною ходою осінь йде .
Не буде більше теплих митей,
У вирі мрій ми поринали в літо.
У вирі мрій я закохалась в небо.
Таке безмежне, в ньому є потреба.
Нелегко віднайти, чого душа бажає,
Усі ми зайняті дрібницями життя.
Ніхто чомусь вже істин не шукає,
Ніхто не знає, що не буде вороття.
Я бачила, як падав дощ холодний
І відчувала сум самотніх перехожих…
Я б віддала вам зараз, що завгодно,
Лиш хай щасливою буде ця осінь.
