Літні думи
Знов, Літо, Зиму заміщає.
І так іде із року в рік!
Й зозуля знову нагадає,
Наскільки довгий в кого вік.
І знов, птахи в зеленім храмі,
Щебечуть проповідь гучну,
Й Природа, мов картина в рамі,
Дарує нам, красу земну!
І хочеться скоріш тікати,
Все далі й далі від людей,
Щоб, від Природи перейняти,
Властивих тільки їй, ідей!
Наш розум, в маячні даремній,
Спотворює Природи суть.
В Природі ж, помисли нікчемні,
Вітри, на дру́зки рознесуть!
І поки Літо стигне й квітне,
Й дарує нам свою красу,
Живій Природі, беззавітно,
Я серце й душу піднесу!
