Люди. ч.3 x#164
Люди - це пароль.
Брутфорс,
грубий підбір,
використовуючі
ключові слова
свого власного досвіду.
- До світу? Чи проти світу?
На світло, як метелики,
щоб згоріти…
Але як же приємно летіти…
просто летіти.
[******я]
Люди - це траекторія,
визнання, покарання, чужина,
Вся хуйня, та купа-купа всілякого лайна.
Рожеві окуляри,
які охоче спадуть,
та ніхто не охочий знімати.
Лише на камеру.
Як ранений, святий телець,
стає памʼяттю.
Праведно.
І грішно водночас.
Бо не створи собі кумира.
Люди…
[****н*я]
Каяття,
вигнання,
сирота,
існування.
Сновання по світу,
як дружній петтінг,
Шейп оф май харт - Стінг,
і гемблінг.
- Так, а в чому тоді сенс?
Знаєш, друже, це як з часом, його не існує.
Ми лише самі щось створили, і надали цьому значення.
- Тоді чи є сенс без людей?
[***ан*я]
Друже…
Читай це моїм голосом знову!
І дивись на це все з під лобу.
Опариною.
Як ніби ошпарений,
терпіти навчили, а перетерплювати ні.
МИ ВСІ В БАГНІ!
- Світ це хаос.
- І що, ніщо не може врятувати?
- Ну… тут або ридання, або читання, або чекання.
- Люди - це просто люди. І нічого більше.
Ми знаєм це, як ніхто, бо і самі є людьми.
(Правильно, друже)
Перестаньте шукати тайни!
Подивись на себе зі сторони.
Та залишайтесь
звичайними,
нецікавими,
пустими,
сумними,
банальними,
вульгарними…
Просто людьми…
Бо хаос це і є порядок.
- Ну або таки [Кохання].
