Мене лякають 2#123
Мене лякають стани….
В яких у голові моїй не прокладаються маршрути.
Й коли я загубився, в своїх дзеркальних гранях,
Ти виїхала, міським, увечері, з грейпфрутом.
Мене лякають стіни…
Хоч і в стосунках, я бути звик агорафобом,
Але настільки мені цінні всі твої сорти й відтінки,
Що у відкрите твоє поле вийду і стану виноробом.
І буду, щасливим, до свого скону,
В тій, що більш за все покохав…
Став би вічним вітром Рубікону,
Твоїми хвилями, ніколи б не вчухав.
