Миленькій дівчинці-кульбабці…
Дівчинці Анічці, яка "любить свою маму і ще пінгвінчика (Гіну)", а також дарує мамі кульбабку, сумуючи через те, що вона зів'яла...
Тебе я повстрічала,
Милесеньку й неждану,
Коли в кафе чекала
Я Макса і Діану..)))
Ти весело підбігла,
Немов моя малеча,
Щось палко гомоніла,
Вірша мого предтеча)
Мамуся в зал ввійшла,
Знайомство розпочали,
Про себе повела,
Й ми зовсім не скучали..
Тобі чотири рочки,
Ти хочеш в універ:)),
Хоч ходиш у садочок.,
Доросла Ти тепер))
Бо знаєш всі планети,
Дівчаточко-перлинка,
І мудрих книг сюжети,
А мова – як хмаринка!
Ти іграшку тримала, –
Пінгвінчика носила,
Що змок – переживала,
Та біля мене сіла.
І щиро дивувалась,
Як з лАте щез ведмедик,
Й кульбабці, що зів'яла,
Жовтенькій, як Твій светрик..
Штанці спадали трішки,
Ти бігла й зашпортнУлась,
Не ринуло і слізки! -
Сміливо усміхнулась)
Тож взяла мою руку,
Щось смішно щебетала,
Я, дивлячись на Тебе,
Себе в Тобі впізнала..
Волоссячко хвилясте,
Допитлива і щира..
Що стрілися – це щастя,
Ти України диво!
Смішненька грамотійка:
Філологиня ж – мама!))
Це Ти, чи я, Софійка?..)
Емоцій тепла гама..)
Ти сонечко осяйне,
Маленька відчайдуха,
Дівчатко незвичайне,
Жвавенька балакуха!
Гуляли беззупинку,
Підскоком Ти летіла!
Дійшли ми до зупинки, –
Прощатись не хотіла..
Та сіла у машину,
І цьом не встигла дати,
Я зустрічі невпинно
Іще буду чекати..
