Місія. 4#139
Праведником, проповідником,
правильним шляхом -
правила для покаянних,
вигадані холодними головами, серед
гарячих, грішних.
Слова, звідкись,
чужії, в голові, але вірні,
правдиві, дивні, потворні думки
в ефірі розчинять, серед інших думок
втішних.
Чорніємо, в головах,
на небі, в гуморі та надії,
а скоріше її відсутності вже.
Чорнісінько навкруги, але ж
так затишно.
Антисоціальний, але мусить,
соціальний, але трусить,
тікає, ховає душу.
Як і всі, в принципі -
що досить смішно.
З під землі дістатись,
повернутись, напевно, колись,
лякати неочікуваність, і саму
її боятись, аби боялась,
або буде боятись.
А для того, щоб це сталось,
в землю потрібно лягти, а до того,
ще так багато часу зосталось,
щоб як завжди, до того, звичайно
помилятись.
Так може сенс в цьому?
Набивати синці, обпікати незагоєні рани,
чекати поки остигнуть,
зшивати, латати,
картати себе,
І звісно жити так,
ніби вже в пеклі -
не сподівючись на то,
що темну воду, веслами, по Стіксу,
хтось за тебе, бере, гребе.
Грішником, проповідником,
неправильним шляхом,
правила для порушників -
вигадані гарячими головами серед
холодних, незрушних.
Думки, звідкись, не мої,
в голові, але дивні, тоскливі, сумні,
потворні думки розчинять,
серед інших людей таких же,
як і я, бідолашних.
А може це і є місія?
Коливатись, від крайнощів в крайнощі,
губитись - шукай їх, свищі,
а як не будеш шукати, гукати -
прийдуть самі.
Життя, це пʼєса:
акти, дії, явища, епізоди, картини.
Замислюйтесь!
Поки ще, вас не закрили на сцені,
поза кулісами.
