«Мліти в полум’ї вік, без кінця»
Мліти в полум’ї вік, без кінця
По машинах очима плигать,
Верещать, як мале порося,
Все полапать, пізнать.
У обіймах гартованих днів
Розправляти залізні м’язи?,
Повну діжку червоних огнів
По шляхах і по стежках носить.
В краєвидах сичать, шелестіть
І сягати відважно вперед.
Шлаків золотом світ запалить,
У повітрі хапаючи мед.
О життя, громострільний коваль,
І ти, кузня — земля громовиць,
Я, ваш син, — хуртовина і сталь,
Ваша міць.
