Мої груди повні повені

А твоє сердце певно скажене

Так скаженіє, що піной зливається

Море моє солене

Ти будеш ті води колихати

Аж поки від тих коливань

Не підуть під воду міста

Неспокійною стане моя гавань

Я буду стогнати від болі

А може й не буду хто зна

Бо поки не стрілися ми

Мої очі все ще сплять

У снах ми тих збуджених віримо

Кохаємо і живем

Та поки наші очі не стрілися

Ти поряд з чужим плечем

Ти перше кохання, ти віра

Ти просто з моїх уяв

Бажань об'єкт невтілений

Та губ нецілована гладь

Уночі коли тихо над прірвою

Я буду тебе жадать

Мої груди повні болі

Не втілених мною бажань