Моїй далекій ніжності
Я впав би в море квітів польових.
Улітку. Десь о другій ночі.
І задихався б ароматом тим,
що так мені нагадує дівочий,
що манить ласкою мене,
що ніжно крутить в носі...
Я впав би в море квітів те
і так лежав би. Чистий-босий.
Я впав би в море квітів горілиць,
щоб над полями зорі бачити небесні,
і їх би рахував. Ти лиш не снись,
бо сни про нас такі тілесні...
І впала би у море квітів ти.
У море квітів, що цвітуть за містом.
Кохала б ніжно так і цілувала би
той аромат зірок, що на мені зависнув.
Якби прокинувся від любощів тоді,
якби знайшов лиш квітку замість тебе,
чи обіцяла б у наступнім сні
для мене зіронькою стати в небі?
