Можно? Я скажу тільки. 6#90
Можно? Я скажу тільки,
Що твої думки є найкращими в світі!
І як би вмів, читав би їх, з ночі до ранку, гортаючі жовті сторінки, та вдихаючі запах твого волосся…
Під теплим, ламповим світлом,
До речі, яке ти купила.
На барахолці, на Pierwszego Maja.
Пам‘ятаєш? Я ще казав, яке дивне…
Можно? Я скажу тільки…
Як захоплений в полон твоїх слів, я блукаю серед лунного світла, ніби загубив я себе, а і правда загубив, бо як можна спокійно жити, коли магія таки існує…
І вона вся в тобі?
У мене насправді жар,
Мені ніби не довго лишилось…
І час би вже йти…
Стою на порозі, мнусь з ноги на ногу, слів бракує як завжди, і не зручно так, а лишитися би ще трошки… на дотик, холодних, тоненьких пальців, що важливіший за будь який прояв.
І лишається лиш жити далі. Згадуючі.
І ти живи далі… будь ласка.
Тримайся від мене подалі.
