Мрія
Завжди я мріяла про поле,
Щоб сонце сяяло мені,
Щоб я торкалась ніжних квітів
І була з ним в щасливій самоті.
Рідненьке поле, де я бачу...
Напевно, дерево одне,
Воно велике, міцне, стійке,
Так, жодна хвиля не візьме!
Я хочу бігати, сміятись,
Радіти кожному листку,
Я хочу впасти і лежати
І там знайти хатиночку свою.
…а потім плакати почати,
За те життя, що маю я.
Авжеж, звичайно, любі друзі,
Бо поле це — то просто мрія, та й дурна...
