Мушу йти. 6#73
Я не знаю, куди ведуть міліони доріг.
Я не знаю, навіть де зупинюсь спочивати.
Але впевнений, що без тебе більше б не зміг
На цій клятій Землі, а ні секунди прожити.
Я би рушив у пошуках, стираючі ноги в кров,
Не в змозі, несправедливість нестерпну терпіти.
Щоб тебе, таку тебе, віднайти врешті знов,
Нагадуючі собі, як це, насправді, любити.
Де зустріну тебе, врешті решт я не знаю,
Та не знаю, чи згадаєш мене тоді ти.
Як завжди, так ніжно тебе обіймаю,
Та вже не буде привидів, щоб просто піти.
Доля моя, хоч я тебе і не знаю,
І не завжди я в стані це все осягти,
Послухай, я саме тебе шукаю!
І не важливо скільки ще мушу йти.
