Муж болів,жалю і страждання
Муж Муж болів,жалю і страждання
Пішов на хрест за людство грішне,
Одвічне праведне ридання
Враз сколихнуло тьму кромішню.
Христа за тебе Він приймає,
Христос спускається в безодню
Й Собою пекло закриває,
Гріх обмива святою кровю
За те, щоби жила людина,
Не Себе взяв гріхи всесвітні.
Не щезла щоб добра стежина,
Думки душі хай будуть світлі.
Терпіння чашу всю спливає,
Він добровільно і велично,
Собою землю прикриває,
Щоб люд не йшов у потойбіччя.
Віддав Себе на хрестні муки,
Щоб грішник нас всіх врятувати,
Але прибили святі руки,
Щоб він не зміг людей обняти.
За те любов Його жертовна
З хреста ласкаво обіймає,
А пресвяті Господні ноги
Роса кривавая вмиває.
Впялось колюче, злеє терня
Гріхів людських- в чоло Господнє
Прийняв Христос тежке терпіння,
Та подолав гріха безодню.
Ісуса мій,дай обніму Тебе
Ісусе мій, дай обніму Тебе,
Дай обітру Твої святії рани
Кров пресвята по скронях вже тече,
Болить чоло-і біль цей несказаний.
Дай обітру засохлії вуста,
А вітер приголубить поцілунком.
Прости гріхи, нехай їх гіркота
Не впється в твоє серце гірким трунком
До рук святих,Ісусе доторкнусь,
В твоїх обіймах хочу я спочити.
Я на життя минуле оглянусь-
Якби спочатку знову пережити
Без помилок, розкаяння, образ,
Щоб по стежках гріховних не блудити.
Шукала щастя в світі кожен раз,
Але без Тебе в ньому не прожити.
Лиш Ти Один-спасіння і життя,
Святая Правда й Віра нездоланна.
Один- єдиний шлях у майбуття,
Любов, зоря, надія Ти безхмарна.
Веди мене по праведних стежках,
До стіп Твоїх я припаду в поклоні.
Не дай мені померти у гріхах,
Рука моя завжди в Твоїй долоні.
В страстях Ісусова душа
Страстями зранена душа,
Мов голуб, в небо відлітає,
І на розпятому хресті
Ісуса щиро обіймає
Душа невинна і свята,
Безгрішная мала дитина,
Руками Бога обійма
І пригортає Бога Сина
Колюче терня пробива
Престіл премудрості святаї
І біль нестерпний прошива
Та Серце,сповнене любові
Чарівне,зранене лице,
Кров,наче злива, заливає.
З чола спливає на плече,
По тілу стрімко вниз спливає
Пречисті руки-два крила
Ісус в обіймах розпраляє
І всіх розгублених дітей
До Себе щиро закликає.
Святії ноги, що вели
Людей заблуканих до Бога,
Спочинок на хресті знайшли,
Господнії святі дороги.
А Серце,що вогнем горить
Святої й щирої любові,
Тепер у крові пломенить
Пробили Серденько Христові.
І краплі крові, мов роса,
Спливали в чашу ту страждання.
А у Марії сліз нема,
Є тільки стогін і зітхання.
У Євхаристії святій
Господь ту жертву відновлює,
Як Він за щастя всіх людей
Себе на хрест Сам посилає.
І на Літургії святій
В причастії Себе Самого
Під видом хліба і вина
Він в жертві віддає з любові
.
