N.N.
І так ліниво, наче краплі теплої води
спадають на холодні руки вранці,
як перший вихід Цезаря до Клеопатри,
так відкриваю очі я.
Сухий і ще холодний вітер приклеює старі листки
до вікон кухні. Цейлонський чай у шклянці
забарвлює терпким повітря, і якісь жінки
кидають погляд на вікно й мої фіалки.
Ще тільки ранок, березень, кінець зими,
і ти ще ніжишся у спальні,
ховаєшся від холоду востаннє.
А я роблю ковток і йду до тебе в сни.
