На краю світу
Десь на краю світу живе жінка, яка нічого про нього не знає,
малює своє сонце над багряним, диким небокраєм.
Пише листи, мемуари, вигадує сенси, веде щоденник смерті.
З іншого боку світу живе він -
уже достатньо прожив для того, щоб тихо померти.
Щоб посісти почесне місце у її щоденнику,
щоб податися у галактичні пірати і жити пустельником,
щоб вона викрикувала його ім’я на відлюдних землях,
щоб час, який їх розділяє, був густим й невичерпним,
щоб простір між ними наповнювався сенсами.
Їх розділяє океан людських душ,
маріанська западина,
вулиця ліхтарів,
мулен руж,
божі плани.
Їх розділяють закони фізики,
її тепла ванна,
його льодяний замок.
У світі існує лиш одне місце, де б вони могли зустрітися,
існує одне покривало,
яким
можна
удвох
накритися,
один шлях, одна безодня без крові.
У світі так мало любові, у світі так багато любові.