Насправді ж, важливі не забуваються
Насправді ж, важливі не забуваються,
Вони десь всередині сОбі тиняються.
З куточка в куточок у закутках пам'яті
Живуть собі тихо, лишаючись в тіні.
Тиняються, блудять десь поміж ребрами.
І часом з'являються лиш поміж кадрами.
Живучи у фоні, немов аплікації,
Часто лишають свої анотації.
А часом притихнуть, із вуст ані звуку.
Зникають, мовчать, не протягують руку.
Та все ж їх присутність відчутно душею,
Вони колись стали частинкою неї...