Навiщо?
Навіщо щастя це мені? Не розумію…
Мій мозок наче вперся у стіну.
Тобою я живу, Тобою я хворію.
Та відповіді все ж не обмину.
Дівчино мила з поглядом мадонни,
З’явилась Ти зненацька у житті.
Так врізалась, неначе дерев крони
У Небо, залишив коріння в забутті.
Минають тижні, та несамовиті
Ті почуття, що об’єднали нас.
І ними ми, ну неначебто повиті,
На перешкоді не стає ні відстань, і не час!
Мабуть Господь, всміхаючись доволі,
Випробує моє бажання волі.
21.11.2017 р. від Р.Х.
Р.S. Photo by writer and model Svitlana Pushkar (Kiyiv)