Ти панацея і ліки мої,
Ріки нестримнії болю.
Щось защемило в душі,
Я поруч, але не з тобою.
І віри той келих до кінця допила,
Ну не можу я бути самою.
В обійми я лину,
Та вже не твої,
Та й досить нестерпного болю.
