Не снись мені, благаю , ну не снись!

216

Не бути разом ночі з світлим ранком.

Втечи! З яскравим сонцем оженись,

Бо темна ніч світанкові не бранка.

Зникай! Назад не озирайся,

Зітри ті спогади, що нас вони єднали.

Прошу! Ніколи більше не вертайся:

Все, що могли, давно уже сказали.

Забудь! Давно розбіглись полюси’,

Тим, що коханням звуть, давно перехворіла.

На південь, до свого тепла лети,

Я айсберг почуттів розбить посміла.

Прощай! І легким щастям душу огорни,

“Так вийшло”, – посміхнулась Доля.

Ти задля іншої хоч світ переверни –

Залишусь ніччю над бурхливим морем.