НЕБО
За вікном розплакалося небо.
Стало якось враз не по собі.
Може, десь за лісом чи за степом
хтось поліг в запеклій боротьбі.
Б’ється серце полохливим птахом,
ніби хоче вирватись з грудей.
Може, десь за річкою, за ставом
небо потемніло від смертей.
Так тривожно, мов мороз по тілу
пробігає з жахом у ці дні.
Справді, десь батьки осиротіли,
втративши дитину на війні.
Плаче день безрадісно до мене.
Небо стало сіре у журбі.
Може, щось у тому є знаменне –
Справжні очі в неба – голубі.
