Ненавиджу. 2#9
Я ненавиджу жити як є,
пуститись в біга,
ламати знедолені, білії руки.
За білою, чорная смуга -
чорніє так,
так от просто, від скуки…
Ненавиджу день за день,
і ніч за ніч
- напроліт, спрагою, стомлені муки…
Моя ненавість - це мій моноліт,
моє підґрунтя,
як у психічно-хворого в голові звуки.
Ненавиджу бути собою,
і не бути теж
ненавиджу, всіх за собою вести.
Куди ти сам ідеш?
Знаєш чи ні?
Розбитий у туманах об морські береги.
Ненавиджу не мати справ,
коли є час,
ненавиджу пунктуальність своїх ворогів.
Коли всім стає не до нас,
ще ненавиджу зиму,
і не тільки із-за лютих і білих снігів.
Ненавиджу мати право на шанс,
останній шанс,
а також не лишати за собою слідів.
Отримувати довіри аванс,
я і є декаданс,
посаджених в клітку диких птахів…
Я ненавиджу жити як є,
пуститись в біга,
ламати знедолені, білії руки.
До речі кажучі, вірші
пишу я теж так,
так просто од скуки…
Artist: V. Volegov „Monica Bassi”
